Щодо посту про Мі-35М даю лікбез по Мі-24 та його версіям.
По-перше, Мі-35М і Мі-35 це дуже різні машини, Мі-35 це експортна версія Мі-24В (відповідно Мі-35П це експортний Мі-24П), нічого складного тут немає, ці машини були на озброєнні країн пост-совку, таких як Чехословакія, звідки вони потрапили до нас.
А от Мі-35М вже нова машина, яка нині виробляється у Ростові та стоїть у них на озброєнні, експортувався гелікоптер до дуже малого списку країн у малих кількостях, єдиним оператором у Європі є Сербія (не здивовані?).
По-друге, відмінності модифікацій загалом:
Мі-24Д — якщо дуже грубо, це рання версія 24В, має ПТРК Фаланга-ПВ, не може нести блоки з ракетами С-8 та С-13, не пристосований для використання КРПП Р-60 (так, на Мі-24 можна вішати УРВВ, були випадки коли так вдавалося збити літак). Перше що кидається у очі, це елементи ПТРК Фаланга — повністю сірий блок керування ракетою, самі ракети та їх пілони. Ракети встановлюються у кількості до 4 штук на двох зовнішніх точках підвіски та не мають ТПК.
Мі-24В — новий ПТРК Штурм, сумісний з усім озброєнням від самохідного ПТРК Штурм-С, може нести як С-8, так і С-13 та С-24. У кабіні новий, на той момент, сучасний приціл. Візуально від 24Д можна відрізнити за допомогою ПТРК Штурм, ракети комплексу розміщуються у ТПК по 2 штуки у кількості до 8 ракет на зовнішньому та центральних точках підвіски, блок керування ракетою дещо більший та має чорний обтічник.
Мі-24П — 24В але гігачад з великою бонк-гарматою ГШ-30-2 як на отому вашому Су-25.
Мі-24ВП — пізня машина, малосерійна, має нову гарматну установку, яку повинні були встановлювати ще з часів перших Мі-24, але Міль загинув і на машини встановлювали спочатку ЯкБ-12.7, потім виявилось що цього не достатньо, на 24П встановили ГШ-30-2, але то вже занадто, і в кінці кінців повернулися до замислу головного конструктора — ГШ-23-2. У всьому іншому, від 24В майже не має відмінностей.
Мі-25 — експортний Мі-24Д, в цілому аналогічна машина.
Мі-35 — експортний Мі-24В.
Мі-35П — експортний Мі-24П.
Далі стає складніше, бо знайома логіка ламається. 1990+
Мі-24ВК — не дивлячись на В у назві, машина має гарматну установку аналогічну 24П, оснащена ОЛС який буде встановлено на Мі-35М.
Мі-24ПН — шасі не прибираються (бо аеродинаміка на гелікоптерах це більше мем, а от допустимі навантаження можна збільшити), коротке крило, характерна прицільна станція "на підборідді". Як у і всіх машин що мали коротке крило, має інші пілони для ракет ПТРК, до 8 ТПК на одній підвісці, так загальну кількість ракет було збільшено до 16, не дивлячись на зменшення кількості точок підвіски.
Мі-24ВМ — прото-Мі-35М. Загалом дуже схожий на 24ПН, але має гарматну установку від Мі-24ВП (ГШ-23-2 у турелі), новий Х-подібний рульовий гвинт як на Мі-28. Деякі з версій обладувалися ОЛС подібній до 24ВК.
Мі-35М — повинен бути експортною версією Мі-24ВМ, але став прямим продовженням, але ще не вінцем еволюції.
Загалом 35М, це нова машина, має купу нової електроніки, старі прилади у кабіні замінені на МФД (великий дисплей на відео), у тому числі, замінені старі коліматорні приціли на новий ІЛС (шоб з кабрування вжух-вжух далеко-далеко), старі засоби оборони доповнили новим Вітєбском, але його комплектація може відрізнятися. У результаті певних історичних подій був прийнятий та закуплений для ВС РФ, певно зміни були занадто кардинальні для збереження індексу 24ВМ.
Мі-24П-1М/П-2М «Фенікс» (Мі-35П-1 та 35П-2 відповідно) — існують також зовсім вундервафельні модифікації Мі-24, на фоні яких Мі-35М то дідусева Таврія. Я вже навіть Мі-35М2 не буду згадувати. Вони були представлені у 2019 році і є "реально цифровим". Буквально цитата. Тобто попередні усякі Мі-35М, то так, попильна іграшка для розкрадання. Я так здогадуюся, наступна ітерація вже буде "не реально цифрова". Без жартів, вони повернулися до 24ПН, тепер машина знову має повноцінне крило, більш того, комплекс озброєння багатий як ніколи, тільки ЛМУРів не вистачає для повного щастя. Заявлено 90% нового бортового радіоелектронного обладнання, і вообще імба і не контріцца. Окрім чиряка на підборідді, машина оснащена усіма можливими радарами та датчиками, лише надфтулочного радару як на Мі-28НЭ не втулили. До речі модний рульовий гвинт від Мі-28 десь загубили, а ще око чіпляється за ахєрєнно цифровий датчик вітру на штанзі, але то вже таке.
Бонус
4 червня 2014 року неподалік Слов'янська гвинтокрили армійської авіації потрапили під обстріл ПЗРК, у результаті чого одна з машин отримала пошкодження одного з двигунів та несучого гвинта.
Це був Мі-24П б/н 15 жовтий зі складу 7 окремого полку армійської авіації.
Керували бойовою машиною пілот Бірюк Олег Миколайович та льотчик-оператор Родіонов Антон Олександрович.
Екіпаж виконав аварійну посадку, вже 14-го червня машину було евакуйовано підчас мінометного обстрілу, семеро військовослужбовців зазнали поранень.
Машину було відремонтовано, але 20-го серпня, машина вирушила у свій останній політ, підчас якого була збита, на цей раз пощастило менше, пілот загинув у віці 38 років, оператор було усього 27.
27 листопада екіпаж був посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.